…Травень. Солов’їні дні. Які вони різні в долі Білецького Андрія Федотовича, що готується до свого 90-річного ювілею.

Народився в далекому Владивостоці, з 1929 року живе на Приоріллі зі своєю численною сім’єю. Пережито багато – і колективізацію, і голодомор, навчання в ФЗУ Дніпродзержинська на столяра. Найстрашніше в житті – війна, яку зустрів 16-річним, повним надії на краще, юнаком. Потрапив до концентраційного табору. «Так з худобою не поводяться, як було з нами: страх смерті, побиття, холод, спека, непосильна робота», згадує Андрій Федотович. За втечі був покараний страшною плавучою тюрмою – «Кап Аркона». Вижив, кинув виклик смерті і – переміг. З трепетом слухають ветерана учні 11 класу Бабайківської ЗОШ І-ІІІ ст. Адже перед ними – жива легенда! Ось він – живий, усміхнений, ще повний енергії, завжди радий гостям у своїй садибі. Коли запитуємо про сім’ю, говорить:  «З моєю Дусею прожили як живуть – двох синів-красенів  виростили, онуків діждались, миру, спокою. Та смерть не зважила, забрала дружину ще 6 років тому». Цікавимось: «Що сприяє Вашому довголіттю?» Андрій Федотович кажуть: «А спитайте, скільки хат побудував у Бабайківці, груб, печей? Не уявляю себе без роботи – ото і весь секрет». Скромний трудівник добре  відомий у селі, бо ж столярував у Бабайківському дитбудинку після війни, потім Бабайківський технікум, а закінчився трудовий шлях у Бабайківській школі, де працював старшим кочегаром майже 20 років.

                То ж колектив школи щиро вітає ювіляра в ці травневі дні, зичить здоров’я, гарного настрою, радості від дітей та унуків. Ми – з вами, наш шановний ювіляре!

З повагою і вдячністю  учні та працівники

Бабайківської ЗОШ І-ІІІ ст..